Ми жили у селищі Комишуваха Запорізької області. Було все: дім, робота, рідні, друзі.
У нас перший день було спокійно. Але вся Донецька область виїжджала, потік машин в сторону Запоріжжя був нескінченним.
Ми для перестраховки поїхали до чоловіка в село, а виявилося, що там ще гірше було, бо там - сіра зона і вже літали гелікоптери. І ми виїхали на захід України.
Пізніше ми повернулися, але побачили, що біля нашої квартири впав снаряд, пошкоджене майно, то повертатися нікуди. В Запоріжжі також почалися прильоти, старша дитина попросила виїхати, і ми виїхали в Черкаську область до знайомих. Тут зараз тихо, спокійно, діти вже відійшли й живуть нормальним життям. Але там залишилися родичі та знайомі, які не захотіли виїжджати.
В Запоріжжі ми декілька разів отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова, фондів Карітас і Білуга. Допомога була важлива - ми тоді якраз тільки приїхали, чоловік ще не знайшов роботу. Взагалі мені попадалися хороші люди, які допомагали.
Я дуже надіюсь, що скоро їх звідти вишвирнуть, і ми повернемось додому. Кругом гарно, але вдома є рідні, знайомі, своє житло, яке можна відбудувати.
