Обстріли у Новогродівці були сильними. Перші місяці не працювали магазини та аптеки. Найстрашнішим був прильот снаряда біля мого будинку. Після цього я з чоловіком виїхала. Вдома залишається моя старенька матуся, яка не хоче виїжджати. Кожні два тижні я навідуюсь до неї.

Місто вже стало прифронтовим, до лінії зіткнення вже якихось двадцять кілометрів.

Люди залишаються жити в умовах перебоїв зі світлом та відсутності опалення в окремих будинках. Багато хто гріється за рахунок електрики, в той же час у більшості є пічне опалення. У місті продовжують працювати крамниці. При відключеннях під ліхтариками відпускають продукти, які не псуються швидко. Але останнім часом ситуація стає легшою. Дуже сподіваюсь, що все буде добре, місто вистоїть, і я повернусь додому.