Після початку війни у Бахмуті не стало світла, води і газу. Від голоду мене рятували запаси продуктів та гуманітарна допомога. Їжу готували на багатті, і так відбувалось біля кожного будинку. 

У місті тривали сильні обстріли. Вибухи були дуже потужними, у моєму будинку неодноразово вилітали вікна. Я в підвал не ходила - боялась, що завалить, і мене ніхто не знайде. На вулиці було багато загиблих сусідів.

Я виїхала з Бахмута двадцять шостого жовтня. У моєму віці це було дуже важко. Зараз живу в Дніпрі, аби бути ближче до рідного дому. Дуже хочу повернутись у Бахмут, який, сподіваюсь, відновлять, після перемоги.