Лариса побачила зі свого вікна стовп диму. Ракета вибухнула на вулиці сусіднього села, де мешкають її батьки. Піднялася на дах, та розгледіти ясніше місто обстрілу не могла. На все життя вона запам'ятала те відчуття безпорадності.
З початку повномасштабного вторгнення Лариса Леоненко розривалася між двома селами. У Червоній Слободі - ліцей, де вона працює заступником директора з виховної роботи. З перших днів війни навчальний заклад став прихистком для сотень людей громади. Лариса допомагала там, а ще відвозила продукти та ліки у сусідні Ситники.
Тож, коли побачила наслідки обстрілу, якомога швидше вирушила до батьківської хати. Біля будинку нарахувала 8 вирв! Від смертельних уламків рідних врятував льох.
