Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Анастасія Вікторівна Кольцова

"Біля будинку моїх батьків влучив снаряд, і батько помер від інсульту"

переглядів: 96

Я родом зі Слов'янська. Потім жила в Маріуполі. Зараз - у Мирнограді. Все життя працюю в торгівлі. Чоловік до війни працював на шахті. Батьки так і залишилися у Слов'янську.

Зателефонувала свекруха, сказала, що у Києві розпочалася війна. Зв'язку не було. Мій чоловік був під Мар'їнкою - він уже тоді воював. Зателефонував нам зі свекрухою, сказав, що розпочалася війна і щоб ми не хвилювалися, а збирали тривожну сумку. Щоб ми залишалися вдома, а якщо буде наближатися до нас фронт, тоді буде сенс виїжджати. Але ми так і не виїхали. Навіть у квітні, коли всі люди виїжджали. Ми працювали. Чоловік був на війні, а батьки так і були у Слов'янську. 

Труднощі були ті, що батьки були далеко. У них гірша ситуація, тому що вони пенсіонери. У них не було води, світла, зв'язку, але допомагали волонтери. Не працювали аптеки, лікарні. У нас тут теж не працювали банки і магазини. Але якісь продукти ми купували. І найважчим було те, що чоловік знаходився на лінії фронту, а ми вдома. І з ним не було зв'язку. Дуже рідко з ним можна було зв'язатися. Але ми тримаємося і віримо у Перемогу України.

Шокувало, що у Слов'янську навпроти будинку моїх батьків потрапив снаряд у дитячий садок. А потім у сусідній будинок теж влучив снаряд, і там загинув лікар нашої міської лікарні. Про цю історію писали. І в цей день у мене помер батько. Тому що напередодні у нього стався третій інсульт.

Я навіть не змогла поїхати на його похорон, тому що з транспортом дуже важко. Поїхав тільки мій чоловік - він був у Бахмуті, йому було ближче. Він допомагав мамі поховати батька. 

На жаль, зараз така ситуація, що рідко можна кудись поїхати, побачити близьких, допомогти. Тільки моральна підтримка на відстані. 

Ми вже пристосувалися. У нас у місті води немає, але люди копають собі свердловини. Зараз почали вимикати світло по 12 годин. Добре, що у нас у квартирі газ. Складніше тим, у кого все на електриці. 

Після цієї війни повинно перемогти добро. Повинен настати мир, і люди мають замислитися над тим, як вони жили. Я думаю, все буде добре, ми все відбудуємо. Ось тільки повернути загиблих людей буде неможливо. Україна буде процвітати. Головне - у це вірити. 

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Мирноград 2022 2023 Текст Історії мирних жінки чоловіки пенсіонери психологічні травми обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення вода здоров'я літні люди (60+) внутрішньо переміщені особи перший день війни їжа розлука з близькими
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій