У перший день війни я відчула розпач, страх за дітей та онуків. Я жила в Соледарі, зараз місто майже зруйноване. Бої за місто тривали запеклі, тому майже всі будинки зруйновані. Я виїхала в Черкаси до знайомих. Була приємно вражена, як мене тут зустріли. Всі намагались допомогти нам, чим могли. 

Моя родина зараз розкидана світом. Поки що я мрію лише про те, аби всіх обійняти. Майбутнього ніякого не бачу, чекаю на перемогу.