Мені 67 років. Проживаю з чоловіком, діти окремо живуть. До війни мешкали в Маріуполі. З початку війни там були страшні події. Почали бомбити Маріуполь. Шокувала війна. Ми не вірили, що такі події могли відбутися. Більше за все шокувало, коли ракети прилітали.

Ми зіткнулися з гуманітарною катастрофою. Весь час були там без нічого, сиділи в підвалах. З нами 27 людей було в підвалі. Ми вибиралися з Маріуполя 23 березня. Понад 20 кілометрів пройшли пішки.

Ми йшли під обстрілами через центр і бачили руїни, могили мешканців міста, діточок. Це дуже тяжко згадувати.

Приємно, що люди згуртувалися і робили все для того, щоб вижити. Люди розуміли одне одного і підтримували. Всіх рідних війна розкидала по світу. 

Хотілося б, щоб закінчилася війна, щоб Україна повернулася у межі своїх кордонів і відбудувалася.