Історії, які ви нам довірили
Страх і безвихідь відчували мирні люди, яких окупаційні війська цинічно обстрілювали з важкого озброєння
Я живу в невеличкому селі. З першого дня війни над нами почала літать колона вертольотів російських, та винищувач почав кидать бомби. Куди нам було ховаться? У погрібі просиділи з родиною. Заїхали танки та Гради, та й день у день йшли бої. Ми читали «Отче наш», щоб скоріше скінчилася війна. Дуже тяжко було!
Ті, в кого машини були, сіли та й поїхали. А нам нема куди діватися – я інвалід, у мене епілепсія, а ліків не було де взяти. З нами ще дитина була, і за неї дуже страшно було. От так ми 35 днів пробули у пеклі наяву. У нас весь двір у шматках заліза.
А коли наші хлопці гнали ворогів – це нас вже тішило до глибини душі. Слава Україні!
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
