"Коли стіни від вибухів почали здригатися, тоді ми зрозуміли, що треба їхати", - згадує Ірина Мікаелян із Краматорська. У неї дві маленькі онуки та перебувати з маленькими дітьми під обстрілами було небезпечно. Рідні жінки, спускалися під час бомбардування в підвал, але з маленькими дітьми, каже Олена, сильно не побігаєш. До війни вона працювала медсестрою в Краматорській лікарні, але з початком бойових дій, медична установа закрилася і вона залишилася без роботи. Жінка захоплюється нашими небайдужими людьми, каже, що поганих людей, після початку війни вони не зустрічали.
.png "«Я двічі бігла від війни»")
.png "«Росіяни розбомбили мою квартиру»")
.png "Імена")
