Ми були в Луганській обл., місто Рубіжне. Прокинулися від вибуху. Відкрили інтернет и почули, що почалася війна.

Коли почалися обстріли, ми ховалися в ямі гаража, одного разу к нам прилетіла міна й зруйнувала дах, ми ледве залишилися живими, після цього ми вирішили евакуюватися.

У нас пропало світло і вода. Зв'язок був дуже поганий. Магазини були порожні. Трималися за рахунок своїх запасів. Та вони швидко закінчувалися. Потім евакуаційним поїздом поїхали до Полтави. Нас поселили у школі. Наразі я з дітьми і чоловіком живем у Полтаві на квартирі. Батьки померли в окупації. Навіть не знаю, де і як вони поховані.

Мене дуже зворушило відношення людей, яких я зустрічала. Усі намагалися допомогти. Зараз не працюю. До війни працювала у пекарні. Що зараз робити - навіть не знаю.