Я живу з сім’єю в Запоріжжі. Моєму батькові 82 роки. До війни він жив у селищі Комишуваха Луганської області. Коли там стало небезпечно, я забрала його до себе. У Комишувасі залишилися наші родичі. Вони не хочуть кидати житло й господарство. 

Тато – дитина війни. Він був шокований, коли росія напала на нашу країну. А розчулила його гуманітарна допомога, яку він отримав у Запоріжжі. Йому дали усе необхідне для життя. 

Я намагаюся відволікати батька від негативних новин і частіше розповідати йому приємні звістки. Приділяю йому увагу. Він ходить в парк. Знайшов собі нових друзів. Тут йому спокійніше. А в Комишувасі доводилося сидіти в підвалі. 

Мені дуже хочеться, щоб швидше закінчилася війна і щоб усі люди були щасливими. Хочеться жити в мирі злагоді й любові.