Мені 58 років, я з Донецької області. Живу в селі Краматорського району. До нас прилітає, у нас і дахи побиті, і паркани, і все на світі. Страшно ходити по вулиці. Я не виїжджала. Працюю, я соціальний працівник.

Ліки ми їздимо замовляти в Костянтинівку - туди ще щось привозять. Продукти нам привозять у гуманітарці. Дуже дякуємо. Нам і побутову хімію, і продукти видають. 

Воду, світло і газ іноді вимикають. Воду з криниць носимо, або привозять нам у пляшках. 

Багато людей виїхали з нашого села, але багато і повернулися. У нас велике село - триста дворів. Є багато переселенців із розбитих сіл, які поруч розташовані.

Надіємося, що скоро все це закінчиться, бо вже сил немає. Таке враження, що ця війна вічно буде йти.