Все життя пройшло в Покровську. В перший день війни я була вдома. Ніколи не могла подумати, що застану такий жах. Не хотіла виїжджати до останнього. У мене був будинок, дача. Я не уявляла, як все покину. Онучка була в Києві. Я дуже за неї хвилювалась. 

Покровськ постійно обстрілювали. Багато будинків були зруйновані снарядами.

Коли не було води, я користувалась свердловиною. Продукти та ліки у мене були. Тільки тиші не було. Рік тому довелось залишити рідне місто. З чоловіком виїхали до сина. Зараз тримаємось разом. Чекаємо тільки миру,  щоб відразу повернутись додому.