У перший день війни я була дуже налякана, на моїх плечах були два інваліди. Чоловік пересувається на милицях, його сестра сліпа. Під обстрілами ми залишались вдома. Після того як у місті не стало газу, ми виїхали в Київ. Квартиру орендували за власний кошт. У чоловіка стався інсульт.

Ми повернулись додому, потім у чоловіка стався повторний інсульт, після чого він помер. Його сестра зараз зі мною, бо рідні від неї відмовились. Зараз у місті тривають обстріли. Мені дуже страшно, але виїхати повторно я не можу. Бачу багато руйнувань, люди гинуть щодня. Поки всі комунікації працюють, я залишаюсь вдома. Дуже хочу, аби настав мир. Своє майбутнє я бачу щасливим, щоб мої діти жили в мирі.