Мені 45 років. Ми з міста Токмак, багатодітна родина. Жили нормально. Про початок війни я взагалі дізналася від сусідки. Вона прибігла і сказала що почалася війна, коли я дітей збирала до школи і до садочку. Ми ще якийсь час залишалися в Токмаку, а вирішальним стало розуміння,  що потрібно рятувати дітей.

Ми виїхали випадково. На той момент була об’ява у фейсбуці, що буде їхати автобус з Маріуполя, і хто бажає виїхати - то можна виходити на трасу. 

Ну, автобусів не було, тому ми вийшли на трасу і виїхали попутками. Тепер діти не можуть нормально навчатися, а на онлайні їм не дуже хочеться займатися. Психіку зламало, усі в сім’ї дуже нервові стали.

У майбутньому я бачу мир і тільки мир.