Спочатку війни ми ховалися у підвалі нашого будинку, тому що часто були влучання ракет у наше місто. Одна з них впала близько 700 м від нашого дому. Дитина боялася спати у своїй кімнаті та коридорі, тільки у підвалі. Почала гризти нігті. Тому було прийнято рішення виїхати з міста. Ми знайшли притулок через знайомих у м. Полтава. Але все одно донька стримається, під час кожної повітряної тривоги біжить до коридору.

Шокувало нелюдське відношення ворогів. Злість українців на переселенців з Донецької області, відмовлення у роботі через реєстрацію.