Слава Богу, наша родина не бачила всього того жахіття, яке було в Маріуполі, Авдіївці, Бахмуті та інших містах України. Та все одно, рік поневірянь наклали свій відбиток як у плані здоров'я, так і психологічного спокою. Але ми не перестаємо вірити у нашу перемогу, в те, що незабаром настане мир, та ми зможемо повернутися додому. Напевне, найважчим було наважитися виїхати з міста, бо кидаєш дім, залишаєш роботу. Але коли дитина почала здригатися від будь-якого грюку, а батьки в постійній тривозі, пріорітети розставилися самі собою. Відсутність продуктів, ліків, пального, готівки в обігу, величезні черги створювали проблеми існування. Треба їхати. На щастя, у Чернівцях ситуація покращилася завдяки гуманітарній допомозі та наявності товарів на полицях.