Після трагедії на Чорнобильській АЕС я переїхала до Снігурівки, де і прожила більшу частину життя. Думала, що вже не доведеться відчувати загрозу життю, але ж ні - почалася війна.

Місто бомбили дуже сильно. У мене в будинку вибило вікна та побило шифер.

Під час обстрілів я жила в підвалі. Води та світла у місті не було. Доводилось набирати дощову воду у відра, бо було зовсім тяжко. Під обстрілами я не могла кудись піти та набрати. Хліб я випікала самостійно з запасів борошна. Не голодувала, намагалась організувати побут, як могла. 

Коли місто звільнили ЗСУ, я дуже зраділа. Хочу, аби війна закінчилась та мій онук повернувся додому з фронту.