Двадцять п’ятого лютого у мене народилася онука. Лише місяць я встигла потримати її на руках. Потім моя донька виїхала за кордон.

Обстріли у місті не вщухали. Аби не з’їхати з глузду, я пішла працювати волонтером на добровільних засадах.

Я шокована вбивством мирного населення. Як таке могло статися у сучасному світі? Пережити жахи війни мені допомагає підтримка близьких та рідних.

Я чекаю на завершення війни. У майбутньому планую жити в успішній Україні.