Привіт, Святий Миколай! Мене звати Богдан. Мені 9 років. Я народився в місті Свердловськ, Луганської області, але в 1рік і 8місяців ми переїхали через бойові дії в місто Старобільськ. І через 7 років нам з батьками прийшлося знову переїжджати. Зараз ми живемо в місті Мукачево на Закарпатті. Це дуже гарне місто, а головне, що тут тихо, не стріляють. Тут я пішов в 4-В клас, знайшов багато друзів. Мій тато знову пішов на війну, як і в 2014році, коли я тільки народився. Він в мене прикордонник. Тато каже, що поки його немає вдома, то головний тут я і саме я повинен оберігати маму та молодшого брата.

Зараз моїй мамі дуже тяжко, вона навіть іноді плаче, через те, що батько на війні. А ще я знаю, що вона дуже сумує за нашою домівкою. Але мама каже, що все буде добре, аби був мир і тато вдома. В нас все залишилось там, в Старобільську і я дуже сумую за своєю школою, друзями. Дякуючи нашім захисникам ми з братом можемо жити в тиші, я можу спокійно навчатися, а братик ходити в садок (йому лише 3роки, він не розуміє, що в нас в країні йде війна)

А мрії в мене такі, щоб наш батько повернувся з перемогою живий і здоровий, щоб був мир, і щоб ми змогли повернутися додому. Святий Миколай, я в тебе дуже вірю. І дякую тобі за всі подарунки, які ти мені дарував всі роки. В цьому році я тебе прошу, прийди до тих діток, які зараз знаходяться в підвалах, яким дуже погано. Подаруй їм маленьку радість, вони як ніхто інший заслуговують на подарунки. І прийди будь ласка до мого братика, він ще маленький, щоб тобі написати лист, але дуже на тебе чекає. Дякую тобі за все! З наступаючими новорічними святами! Мирного неба!