Ковальчук Алла, вчитель Тагачинської філії опорного закладу «Турійський ліцей» Турійської селищної ради Ковельського району Волинської області

Чому бути українкою – це моя суперсила?

...є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот, є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється. І ми на Вкраїні таки - український народ, а не просто юрба, що у звітах населенням зветься.

В. Баранов. "Українці мої"

 Наша країна, …моя Україна - надзвичайно велика та міцна. Я  горджусь її історією, горджусь її культурою, горджусь усіма її досягненнями... Трагічні сторінки життя нашого народу виховали у кожному з нас справжнього українця, справжнього патріота,  усвідомлення того, що нашою країною варто пишатися.

А яка чудесна природа на нашій Батьківщині! Які в нас широкополі лани, які височезні гори, які густі ліси. Золотом котяться пшеничні хвилі на степових просторах української землі. Чистим блиском сліплять очі під блакитно-бездонним небом, сонячним віддзеркаленням зігрівають кожну твою клітиночку.

Душа народжує пісню, і ти раптом розумієш, що мелодію до неї творять дзвінкі потоки великих і малих річок. Вони розкинули свої срібні стрічки серед зелених дібров, серед квітучих степів, у сивих горах. Вдень купається в них сонячне проміння, а вночі зірки милуються в них своєю красою. Коли я приїжджаю додому мене зустрічають чорнобривці, які посіяла моя мама….

Душа, то співає, то мліє, то, знову переповнюється через край солодким відчуттям любові до рідного краю. Наші предки українці були хоробрими воїнами, вони завжди бились за свою країну, поки останній воїн ще міг тримати у руках шаблю чи булаву.

Перегортаючи сторінки минулого, перед очима спливають події князівської доби,  пригадуються часи козацтва, на думку спадають імена славетних гетьманів, які зробили нашу державу сильною та прославили на весь світ. Наш народ має безліч чудових традицій, які передаються століттями з покоління в покоління, має свою співочу мову, величну літературу, широкий пласт фольклору та чимало інших перлин.

Але головним є те, що українці ніколи не здаються, українці – незламний народ, українці – це, саме та нація, перед якою, сьогодні став весь світ, нація якою захоплюються, нація, якій дивуються і заздрять. Я щаслива, що народилась в цій державі і, щиро, пишаюся тим, що я – українка!

У чому ж сила української нації, секрет її незламності?  На мою думку, фундаментом цієї сили є віра нації,  її духовність, дух свободи та гостре відчуття потреби боротьби за справедливість. Під національним характером українського народу розумію цінність рис української нації, які формувалася протягом усього періоду етногенезу українського народу.

І, знову повертаючись до минулого, з гордістю хочу зазначити, що творчість Т. Г. Шевченка складає невичерпне ідентифікаційне джерело для українського народу як нації.

Я вважаю, що українцi є одним із найбiльш свободолюбних, демократичних за своїм життєвим укладом, трудолюбних i миролюбних народiв свiту. Сьогоднішні події, напад РФ на Україну сприяли формуванню, ще більшої єдності та згуртованості українського народу у боротьбі за національну самобутність, у боротьбі за суверенну та вільну Україну, у боротьбі за повагу до нашої культури, у боротьбі до європейської інтеграції України та перетворенню натовпу на консолідовану націю, яка, об’єднавшись, виявила національне прагнення до свободи та вільного волевиявлення.

І щедро родить, помножуючи своїх героїв, Українська земля. Сягаючи корінням у глибину тисячоліть, проростає із сердець героїв могутнє дерево славного Українського роду, дерево з ніжним цвітом невмирущих сердець сьогодення, рясніючи плодами Перемоги... «Ми воїни. Не ледарі. Не лежні. І наше діло праведне й святе. Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те», - пише Ліна Костенко.

Наш народ, який бореться за свою свободу і майбутнє, ніхто не здолає, але, на жаль, час, знову перевіряє нас на глибину нашої духовності. Слово духовність пов’язане зі словом «дух». Це те, чим живе і «дихає» нація, те, що сховане далеко у глибині серця кожного, справжнього, українця і є основою життя. Віра і молитва додають нам сили, додають впевненості, вселяють надію.

А настільки щирою та справжньою є молитва там, де свистять кулі та вибухають міни і снаряди. Молитва, на котру, немов у бліндажах духовних, частенько збираються побратими різних конфесій, а то й віросповідань. Молитва за Перемогу, за Україну, за побратимів, за Майбуття. Ось, у чому сила українського народу, секрет української незламності та непереможності.

Усвідомлюючи реальність подій,  я усвідомила цінність і важливість, власне, самого життя, його швидкоплинність та жорстоку непередбачуваність, цінність близьких і дорогих, моєму серцю,  людей. Якщо, раніше, я вважала себе, маленькою піщинкою всесвіту, не розуміла свого призначення в цьому світі, не відчувала своєї значимості та користі, то, сьогодні – я, чітко розумію, що роблячи своє життя розумним та осмисленим, підпорядковуючи його самовідданою працею на благо когось, присвячуючи себе іншим людям – тим самим я сама, значно, збільшую цінність власного життя.

Замислюючись над тим, що можу зробити заради Перемоги, я користуюсь правилом сьогодення про те, що якщо людина має певний рівень професійності в будь якій сфері, то це те, чим вона май займатись сьогодні. Я маю забезпечувати свою країну якісними послугами.

Будучи простим сільським вчителем моє завдання – давати дітям знання, виховувати патріота, формувати особистість та гідного українця. І завершити свої міркування мені хотілося б словами Олени Зеленської: «… як важливо серед війни мати звичайний шкільний урок, а серед сирен почути спокійний голос вчителя та знати, що життя продовжується. Людина — в центрі життя, людина — в центрі відновлення нашої України. А відновлення починається саме з навчання та виховання. Поки наші діти вчаться — наша країна живе».  

І тут ні сліз , ні відчаю не треба, і тут не треба страху і ниття – живе лиш той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя… (Василь Симоненко)