Сапітько Максим , учень 9-Б класу КГ№74, м. Кривий Ріг

Вчителька історії Чирук Анна Олександрівна

Зранку мені зателефонував друг и сказав, що Путін почав війну з Україною, тоді я нічого не зрозумів і ліг спати далі. Коли я прокинувся я зателефонував другу і розпитав його про те що він казав зранку. Я зателефонував родині та друзям, сім'я не панікувала і нормально відреагувала, а друзі навпаки кому я не телефонував всі панікували. Після чого я зайшов в інтернет и почав дивитися всю інформацію про те що відбувається в моїй країні.

Днів 5 я не виходив з дому, тому що боявся, що прилетить ракета. Після 10 дня повномаштабної війни з моєю країною я вже не так сильно хвилювався, тому що наші бійці мужньо давали опір противнику.
Коли нас тиснули ми не боялися, ми навпаки ставали ще сильнішими і хоробрими.

Був один випадок, коли мені було дуже лячно, це була тиха спокійна ніч, вся родинна бездурботно спала, і як мені розповідала мама, вона прокинулася в ночі, щоб попити води і вона почула як щось бахнуло, мама розбудила тата та вони пішли у коридор, вже в коридорі вона мені зателефонувала і сказала, щоб ми с бабусею кудись сховалися, ми пішли у комору та сиділи там декілька годин поки не закінчилася тривога.

Моє життя і життя моєї сім'ї сильно змінилося, коли прийшла війна, ми вже не можемо так радіти, коли там десь далеко гинуть наші мужні та хоробрі воїни.