Петро на початку повномасштабного вторгнення перебував на лікуванні на Закарпатті. Його розбудив сусід зі словами, що почалася війна. Він негайно зібрав речі, але не міг виїхати додому п’ять днів через транспортні обмеження. Живучи на вокзалі, Петро намагався потрапити до Київської області, щоб бути зі своєю родиною. Потрапивши додому, чоловік почав працювати волонтером разом із колегою, їздити на схід. Він був вражений руйнуваннями в Андріївці, де на місці будинків залишилися лише димоходи.