Для Олени березень 22-го року у Києві став по-справжньому страшним. Вона втратила батька. Розривалася між дитиною, яка ховалася у метро, та хворим батьком у лікарні. А ще – бігала пішки на 17-й поверх. І їздила на роботу через усі блокпости. Адже Олена працює в Інституті нейрохірургії, який ні на хвилину не зупиняв своєї діяльності.