З початком війни місто, де мешкала Світлана, відчуло на собі всі наслідки бойових дій поруч – від вибухів до нестачі продуктів
Зранку 24 лютого ми з сім’єю були вдома. Усі мирно спали і ніхто не чекав біди. Прокинулись від моторошного виття сирен та вибухів. Сумнівів не було, це – війна.
Одразу з’явився страх за себе та рідних. У магазинах зникли продукти та засоби гігієни, в аптеках – ліки, почали затримувати зарплату. Далі стало гірше: я втратила роботу, продукти почала купувати в кредит.
Найбільше мене шокувало, коли незнайомий чоловік поділився ліками, які неможливо було купити. Він приніс мені необхідні медикаменти просто так, безкоштовно.
Ми з дитиною зараз знаходимось не вдома, хоч і на території України. Наш дім знаходиться близько до лінії фронту, тому там дуже небезпечно. З пошуком роботи нині важко, доводиться перебиватися підробітками, коштів не вистачає катастрофічно. До війни я працювала у сфері ветеринарії, була спеціалістом з ветеринарної діагностики.
