Війна розлучила мене з моїм сином. У кінці березня 2022 моя мама, сестра і моя дитина виїхали з окупації на підконтрольну Україні територію, а я змушена була залишитись в Бердянську через життєві обставини. Так і живемо вже більше року, бо виїхати мені поки практично неможливо. Сподіваємось і віримо в нашу перемогу. Дуже хочеться, щоб син побачив красу наших Карпат, бо українських гір він ще не бачив…

Шокував ранок 24.02.2022, коли все місто прокинулось від вибухів і далі окупація...