Повномасштабна війна для Любові розпочалася із сильних вибухів неподалік, у Василькові. Найбільше вона хвилювалася не за себе, а за своїх дітей та онуків, що жили в Києві. Коли вони нарешті приїхали до неї, страх трохи відступив, адже всі були разом. У перші дні родина ховалася в льоху, прислухаючись до вибухів. Незважаючи на важкі часи, Любов і її волонтерська команда в селі почали допомагати військовим. Вони в'язали маскувальні сітки і готували консервацію. Любов, як і багато українських жінок, знайшла сили підтримати воїнів тим, що вміє і може. Це додає їй упевненості й віри, що кожен робить свій внесок для перемоги.