Історії, які ви нам довірили
Олександр Бєлаш працював завідувачем відділення анестезіології. Саме він під час реанімації маленької Єви, яка була першою загиблою дитиною, звернувся до путіна. Пекельні реалії увійшли до документального фільму "20 днів у Маріуполі".
"Змішалися день і ніч. Поранених було стільки, що ми одночасно працювали на двох операційних столах"
“Я був у пеклі. Ніколи не думав, що так буде.
Нам ніколи було боятися. Багато поранених та смертей. Ми не рахували пацієнтів. Протягом першої доби намагалися це робити, але багато хто з поранених не міг сказати ані своє ім'я, ані прізвище. Спали ми в операційному блоці. Коридором я ходив боком...
Я вважаю, що третина міста загинула...
Тітка і дядько. Загинули. У 5-поверхівці жили на Лівому. Підвал. Авіаудар. Будинок склався до підвалу. 9 прильотів у наш будинок. Авіабомба. У двір. 11 березня дружина з дитиною прибігла до лікарні...
Востаннє ми пили воду з пожежної машини...
16 березня лікарню окупували. Поранених більше не везли. Ми виїхали», - розповів житель Маріуполя, лікар Олександр Бєлаш.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
