Олександр Бєлаш працював завідувачем відділення анестезіології. Саме він під час реанімації маленької Єви, яка була першою загиблою дитиною, звернувся до путіна. Пекельні реалії увійшли до документального фільму "20 днів у Маріуполі".
"Змішалися день і ніч. Поранених було стільки, що ми одночасно працювали на двох операційних столах"
“Я був у пеклі. Ніколи не думав, що так буде.
Нам ніколи було боятися. Багато поранених та смертей. Ми не рахували пацієнтів. Протягом першої доби намагалися це робити, але багато хто з поранених не міг сказати ані своє ім'я, ані прізвище. Спали ми в операційному блоці. Коридором я ходив боком...
Я вважаю, що третина міста загинула...
Тітка і дядько. Загинули. У 5-поверхівці жили на Лівому. Підвал. Авіаудар. Будинок склався до підвалу. 9 прильотів у наш будинок. Авіабомба. У двір. 11 березня дружина з дитиною прибігла до лікарні...
Востаннє ми пили воду з пожежної машини...
16 березня лікарню окупували. Поранених більше не везли. Ми виїхали», - розповів житель Маріуполя, лікар Олександр Бєлаш.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.