Світлана Іванівна плаче, коли згадує свою квартиру у Маріуполі, яка згоріла під час війни. Думала, що напад закінчиться через декілька днів, тому у підвал спускалася практично без речей. Однак у місті почалися проблеми з водою, газом. Люди у дворах топили сніг, їжу готували на багатті. Серце жінки розривалася від того, що у підвалі були маленькі діти, які просили їсти.

Світлана Іванівна зі сльозами розповідає, що втратила не просто квартиру, а свій дім та пам'ять про своє прожите життя. Жінка не знає, як почати жити наново, і хто поверне те, що вже не можна відбудувати.

24 лютого – День народження сина… А він дзвонить і каже: «Мамо, почалася війна!