Валентина Покатілова та її чоловік - лікарі. Жили поблизу «Азовсталі». 

«Із перших чисел було багато поранених. Люди йшли за водою. Їх обстрілювали. Рвані рани, схожі на опіки. Люди принесли нам свої ліки. І ми намагалися рятувати», - розповідає жителька Маріуполя, лікарка Валентина Покатілова. 

Поки був звʼязок, діти просили батьків виїжджати. Але було незрозуміло, куди їхати. Біля будинку їздив танк. Літаки також гатили по мирних маріупольцях. Будинок пані Валентини обстріляли 18 березня о 2 годині ночі. Родина спала. 

«Я була в шубі з капюшоном. Встигла покликати чоловіка: «Ти живий?» - «Живий». Побігли до підвалу. Там було багато людей. Важке повітря. До 5-ї ранку там. У нас електромобіль. Вирішили, якщо залишилася зарядка, то поїдемо. Ми забрали лише сумку із документами. Їхали трамвайними коліями. На дорогах було багато вбитих, згоріли машини», - розповідає Валентина Миколаївна.