Війна почалась так: Харків...9 поверх...спляча онука 4 роки...страх і повне нерозуміння. 12 днів підвалу, з них п'ять без світла і води...не знаю чим нагодувати дитину...нерозірваний касетний снаряд у 20 метрах від підвалу...
В підвалі в перші дні допомога прийшла від "Кулінічів", вони роздавали хліб і воду. Я з онукою поїхала до Вінницької області, ми живемо в селі, а діти в Харкові. В селі немає роботи, садочка та школу теж закрили. До районного центру 10 кілометрів пішки. Найприємнішим моментом стало визволення населеного пункту Мала Рогань та Харкова.
Про війну нагадує планшет моєї онуки, на якому під час обстрілів включала мультики дуже голосно, щоб дитина нічого не чула...
