Історії, які ви нам довірили
“Вздовж узбіччя лежали мертві люди, накриті ковдрами. Я боялася, щоб діти не побачили”
“Нам пощастило більше, ніж решті жителів – у нас усі члени сім'ї цілі”, – розповідає Ірина Будурова. Говорить, що після початку воєнних дій ще була надія, що це не затягнеться надовго. А коли перші снаряди почали розриватися біля торгівельного центру, що був неподалік, то зрозуміла, що треба терміново виїжджати із міста. Але виїзди з Маріуполя були закриті та окупанти не випускали людей, обстрілювали їхній транспорт.
Сім'я жінки була вдома, коли снаряд прилетів до її подвір'я. Від вибухової хвилі повилітали всі непластикові вікна в будинку та згоріло чотири квартири.
Ірина дізналася, що 15 березня буде відкрито зелений коридор. Вони одразу вирішили, що виїжджатимуть. Коли їхали розбитим містом, уздовж доріг лежали тіла мертвих жителів, і жінка намагалася, щоб її діти не побачили цих жахів.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
