"Нічого хорошого, за останні роки, в моєму житті не було", - з жалем, розповідає Олександр Павловський. Говорить, що до війни жив добре. Він довгі роки працював на шахті. Шахтарська праця добре цінувалася, і Олександр завжди отримував гарну зарплатню. Міг собі все дозволити. Перед війною чоловік переніс інсульт, і зараз, змушений жити на дачі, щоб не доводилося підніматися сходами у власну квартиру. Коли починалися обстріли, Олександр Анатолійович був хворий. Каже, в такому стані, це все було страшно і незрозуміло.
Наразі місто перетворилося на сіру зону. Багато жителів поїхали, а ті, хто залишився, щодня чують звуки стрілянини.
У лихі часи, неоціненною підтримкою, була гуманітарна допомога від фонду Ріната Ахметова. Але головне, каже пенсіонер, – було усвідомлення, що про людей хтось дбає.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.