Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Ігор Середа

«Тіла у Бучі лежали прямо на узбіччях»

переглядів: 213

У свої 24 роки Ігор Середа стільки разів бачив смерть, скільки не кожна літня людина бачить за все життя.

Батько хлопця займався ритуальними послугами у Немішаєвому поблизу Бучі. Згодом Ігор продовжив батьківську справу. Ховав людей під час окупації, а після звільнення займався перепохованням вбитих із братських могил.

Побачене за цей час важко осягнути навіть професійному трунарю.

Я бачив стільки смертей, що не кожна літня людина таке переживе за все життя. Мій батько займався ритуальними послугами у Немішаєвому, поблизу Бучі. Згодом я продовжив батьківську справу.

Ховав людей під час окупації, а після звільнення робив перепоховання вбитих із братських могил. Побачене за цей час важко осягнути навіть професійному трунарю.

До війни, під час війни і після війни я знаходився в селищі Немішаєве. Перші дні війни думали, що будемо робить: чи йти у військкомат, чи будемо залишатися на місці, дивитися на обстановку. Робили самооборону якусь. Коли почалась окупація, то зрозуміли, що наші сили були безпорадні, бо у ворога було дуже багато і техніки… Зрозуміли, що потрібно переходити на волонтерський шлях. Всю окупацію ми знаходилися на місці, ми по місту працювали.

Бучу окупували раніше, ніж наше селище. Знайома подзвонила, каже: «У нас померла людина, а ми не можемо поховати її на кладовищі. Ніхто не може ховати». Кажу: «Везіть її сюди, якось будемо зберігати». Забрали тіло, помістили його в нас. Потім почали помирати люди і у нас в селищі, то ми ховали їх за можливістю. Ми забирали їх або люди привозили, якщо вбили когось. У нас була спеціальна кімната, всі знали про неї, туди звозили тіла.

«Тіла у Бучі лежали прямо на узбіччях»

Коли зв'язок був, люди дзвонили нам. Через день ми приїжджали, забирали тіло і ховали у нас на цвинтарі. У нас братська могила була. Викопали могилу, забрали тіло, в труну поклали і поховали. В братській могилі було поховано п’ятьох. Потім біля братської могили ми почали копати одиночні. Ми поховали близько 12, але загалом було вбито близько 20 людей.

У нас є такі села, як, наприклад, Микуличі. І туди не завжди була змога приїхати. Люди там ховали самостійно. Де ми могли працювати, ми працювали. В нас були блокпости російські за Микуличами і перед Мироцьким. Ми туди їхати не могли, ми працювали тільки в нас. Окупація була різною в Бучі і в селі, в нас вони були тільки проїздом. Колона пройшла – і нікого немає. В цей час ми могли переміщатися, щось робити у нас по селу. Були моменти, коли вони їздили на приватних машинах (десь вони їх понабирали) і грабували цивільне населення.

Ось ми їдемо по Варшавській трасі – куча переїханих машин, куча металолому лежить. Це не машини, це просто згорілі шматки металу. Вся дорога в уламках, в гільзах, в згорілому металі. Ми за перші дні, як не почистили ще дороги, три рази колесо пробивали.

«Тіла у Бучі лежали прямо на узбіччях»

Тіла лежали просто неба на узбіччях. За один раз бувало по чотири тіла забирали, а бувало і по 15 тіл за раз. Одного зарізали – мого однокласника. Пару людей загинули від снаряду – це те, що в Немішаєвому, а одного розстріляли. Ще були в Микуличах п’ятеро людей. Чоловіків і бабусю одну просто розстріляли. Багато вбитих в голову.

Це був останній день, коли ми тут працювали. Приїхала фура, і ми загружали всі тіла, що тут знаходилися.

Було десь 90 тіл. В один день ми загрузили 30, а на наступний день загрузили більше 60.

Тут ми забрали два тіла чоловіків, потім буквально в 50 метрах ще два тіла забрали. Біля дев’ятиповерхівки на галявинках ховали людей, ну не було можливості в людей по-іншому це зробити. Слідчо-оперативна група діставала тіла, робили попередній аналіз, фотографували. Потім ми звідси вивозили на кладовище, потім в рефрижератори і розвозили по моргах.

Часто запитують: в яких місцях ви забирали? На території приватного будинку, на городі або біля багатоповерхівок на галявинах.

Найчастіше стоїть хрестик з дощечок, щоб просто знати, що тут похована людина. У приватних будинках люди квіточки садили і хрести ставили. Просто дві палички зв’язані, і все.

Одного разу знайшли курточку, видно було руку з землі. Почали викопувати-викопувати… тут чотири тіла знаходилось! Одне тіло потім знайшли через дорогу. Бабуся була похилого віку, вона в памперсі була. Хлопець 91-го року народження.

Два тіла не впізнали, бо вони були в жахливому стані. Там був чоловік: йому ямку викопали, але не закопали. Собаки вже йому голову роз’їли. Череп окремо лежав, а тіло окремо.

«Тіла у Бучі лежали прямо на узбіччях»

Найбільша кількість похованих в Бучі, біля церкви. Я там участі в похованні не брав. Ми брали на себе ексгумації по 5-7 тіл. Коли ти так працюєш монотонно, ти навіть не запам’ятовуєш, скільки їх було. Дістаєш одного, а їх там… У Бучі так само. Заходиш в квартиру – там чотири тіла, не завжди поховані.

Найважче починає бути зараз – це кількість тіл. Це дуже важко бачити, тому що багато молодих. Зараз важко бачити ці тіла, які вже розклались. Ми починаємо збирати, а там то голови немає, то очей. Це така специфіка роботи. Зараз усі тіла, які знаходять, вони в отакому стані. Не кожен може це робити. Навіть співробітники ритуальної служби не всі можуть це робити. Навіть у мене хлопці не можуть бути на таких місцях, тому що це і запах характерний, але і дивитися на це все неможливо…

Буча 2022 Відео Історії мирних чоловіки молодь психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення робота перший день війни 2022
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій