Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Сніжана Гущіна

"Пролунав дуже гучний постріл, який заглушив усіх."

переглядів: 180

Гущіна Сніжана, 15 років.

Нині, якщо розмова торкнеться війни, то усі з жахом почнуть розповідати про всі події Донецької, Луганської, Запорізької, Харківської областей. Цей жахливий період зруйнував життя багатьом як дорослим, так і дітям. Внаслідок бойових дій у дітей різного віку були відібрані брати, татусі, дідусі. Усі вони загинули під кулями ворогів, а якщо комусь і вдалося повернутися додому, все одно залишилися інвалідами. Звісно, війна не обійшла мене стороною.

Все почалося у 2014 році, тоді мені було лише вісім років.

Я вважала себе вже дуже дорослою та великою, але під постріл пістолетів, танків, гелікоптерів всі думки про те, яка я доросла, за мить зникли.

Розпочалося все у парку…

Тоді я весела і щаслива бігла по зеленій травичці, мама знімала мене радісну на камеру телефона, тато пішов за повітряними кульками та солодкою ватою для нас. Усе було так, як у справжніх казках, але не надовго… За мить нашим розвагам настав кінець. Одразу пролунав дуже гучний постріл, який майже заглушив усіх. Постріли чулися звідусіль, пролунали гучні звуки лопатей гвинтокрила. Все відбувалося з такою швидкістю, що тоді, у свої роки я навіть не встигла збагнути, що сталося.

Зі страху з мого обличчя потекли такі важкі сльози, які падали додолу крапля за краплею. Ось тоді для мене і почалась війна!

Батьки, звісно, намагалися мене заспокоїти, але під гучними звуками сирени я їх не чула. Страх і біль наскрізь, як пулею, влучили в мене, і я заклякла на місці. Тато взяв мене на плечі, і ми побігли якнайшвидше додому. Прибігли, мама посадила мене на ліжко, намагалася мені розповісти, що це таке та чого воно відбувається. На той час ця інформація була дуже тяжкою важкою для мене.

Наступного дня до нас додому завітали чоловіки, які були одягнені у воєнну форму з такими словами: «Ігорю Валентиновичу, прошу зібрати все необхідне та пройти з нами».

Ці слова понесли такий удар для мене, який навіть не можна описати. Я і уявити не могла, що бачу свого рідного батька востаннє. З маминих очей хлинули сльози горя.

Коли мого батька забрали, на останок він поцілував мене і сказав: «Я завжди буду з тобою. Завжди!»

Та це була не остання жахлива подія у моєму житті.

У третьому класі я з подругою, її батьками та своєю мамою поїхали відпочивати на Молочарку. Ви можете сказати: «Що тут такого? Звичайний відпочинок». Але зовсім інакше. Ми відпочивали, коли зненацька почули вистріли гармат і гучну сирену. Усі були у великому шоці від почутого. Ми дуже злякались, щоб нічого не попало у нас, тому сівши швидко в машину, поїхали якнайшвидше звідти. Та й на цьому не все. У п’ятому класі був останній дзвоник, і під гучні оплески, сміх дітвори, гучний дзвінок раптом над нашою школою пролетів вертоліт, але він летів так низько, що усі завмерли на місці, дивлячись на нього.

Війна завдала мені багато шкоди як моральної, так і фізичної.

Зараз мені 14 років, але ті страшні події ніколи не зникнуть у мене з голови і серця.

Мені часто ставлять питання: «Що для мене мир сьогодні? Яким я його уявляю?» Для мене ця тема дуже важлива, я можу довго розповідати, вести дискусії, але миром для мене є те, що батьки, брати, чоловіки залишаються зі своєю родиною, а не гинуть задля тих, хто сидить у затишному будинку, чекаючи на перемогу або мир, щоб закінчилися бойові дії, які призводять до дуже великих втрат.

Взагалі хотілося б, щоб усе скінчилося якнайшвидше. Ось, що означає «дитина війни», яка не хоче нічого, окрім мирного неба над головою. Я хочу жити в Україні, яка не воює. Хочу, щоб не ділили Донеччину на два ворогуючі табори. Хочу Миру!

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Новодмитрівка 2014 2021 Текст Історії мирних діти 2014 психологічні травми втрата близьких безпека та життєзабезпечення діти 2021 Конкурс есе 2021
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій