Діти Лілії Анатоліївни поїхали, а вона з чоловіком та бабусею залишились.
Вони не боялися обстрілів і не ховалися у підвалі, були спокійні, що діти в безпеці, і вирішили: як буде, те й буде.
Їхній будинок постраждав від обстрілів і сарай тріснув, довелося робити ремонт. Навколо були також пошкоджені будинки, та переважно міни вибухали на полі.
Жінка сумує за тим часом, коли вони з дітьми та онуками збиралися за сімейним столом.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.