Еліна Цибульченко, співробітниця комбінату «Азовсталь», з початку війни була впевнена, що це найнадійніше та найбезпечніше місце. Але заводське бомбосховище стало справжнісінькою пасткою.
З кожним днем обстріли посилювалися, а запаси їжі та води зменшувалися. Люди в підземеллях комбінату лягали спати і постійно думали, прокинуться чи ні.
Ідучи з бомбосховища, Еліна, зі сльозами на очах, вибачалася перед тими, кому довелося залишитися там.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.