Еліна Цибульченко, співробітниця комбінату «Азовсталь», з початку війни була впевнена, що це найнадійніше та найбезпечніше місце. Але заводське бомбосховище стало справжнісінькою пасткою.
З кожним днем обстріли посилювалися, а запаси їжі та води зменшувалися. Люди в підземеллях комбінату лягали спати і постійно думали, прокинуться чи ні.
Ідучи з бомбосховища, Еліна, зі сльозами на очах, вибачалася перед тими, кому довелося залишитися там.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.