Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Оксана Лук’яненко

"Його звали Арсеній. Йому було 14"

переглядів: 142

Його звали Арсеній. Йому було 14.

Його звали Арсеній. Йому було 14

Ми сидимо в підвалі свого будинку в Бучі, ззовні гатить тяжка зброя. У нас немає зв'язку, і я не знаю, коли цей допис буде опублікований. Але рано чи пізно це все ж станеться.

24 лютого 2022 року ми з сестрою, як і багато жителів Києва та передмістя, вирішили відправити дітей і маму туди, де сподівалися буде безпечніше.

Тоді ми не могли знати, що наше село опиниться на шляху наступу російських окупантів. Що наші діти ховатимуться від обстрілів у підвалі сусідів. Що будуть бачити все довкола у вогні.

І що останній день цієї зими стане останнім днем життя мого племінника.
Осколок влучив у голову.

У селі, до якого зруйновані дороги й мости, де стоять танки російських загарбників. Куди не приїде швидка та з якого поранену дитину не довезеш до лікарні. Його як могли намагалися врятувати дві години.

Тепер у мене є вбитий російськими окупантами племінник. У селі, до якого ми не можемо дістатися. Де так само стоять ворожі танки. 

Там мої діти й мама, і ЯК вони там із цим, я не можу осягнути своїм мозком із підвалу понищеної Бучі. І я не можу осягнути, як зараз моя менша сестричка, яка не зможе дістатися до свого вбитого сина.

І я не розумію, якщо вижити в усьому цьому театрі абсурду, то як жити далі.

Але цих загарбників, які вбивають наших дітей, ми просто мусимо винищити. Дощенту. Щоби не лишилося й духу їхнього на нашій землі.

Його звали Арсеній. І йому було 14.

Буча 2022 Текст Історії мирних жінки психологічні травми обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення перший день війни 2022
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій