Історії, які ви нам довірили
"Його тіло загорнули у плащ й залишили ось так просто біля під’їзду"
Романов Максим Васильович (21.10.1983 — 19.03.2022) загинув внаслідок уламкових поранень.
Сестра Максима розповіла, що чоловік прожив усе своє життя в будинку на вул. Ломізова, 3. Жив із мамою, піклувався про неї. Його любили й поважали сусіди та рідні.
“З початку війни він майже через день прибігав до нас із чоловіком на вул. Меотиди, 20. Приносив воду, яку здобував, ризикуючи власним життям й безпекою на зруйнованому хлібзаводі. Одного разу приніс чорного, як вугілля, хліба бородінського. Це незабутньо, тому що хліба не було зовсім”, – згадує сестра.
19 березня зранку чоловік приготував обід на вогнищі біля під’їзду, хоча це й було небезпечно. Після того мати просила Максима не виходити з будинку, але він завжди допомагав сусідам з дровами, вогнищем, тож і цього разу пішов.
“Біля під’їзду впав снаряд, розірвався й влучив ззаду в брата, а сусіда, що стояв перед ним, поранило у сідницю. Тож мій брат взяв весь удар на себе… Його тіло загорнули у плащ й залишили ось так просто біля під’їзду, біля вогнища, на якому були залишки недоготованої їжі”, – каже сестра.
Вона розповіла, що тільки 28 березня з чоловіком та другом змогли пробратися до Ломізова 3, щоб поховати брата.
“Тіло брата було розгорнуте. Він пролежав дев’ять днів, за цей час кілька влучень було у будинок, подвір’я… Ми його нашвидкуруч поховали просто там, навпроти його квартири. Тепер він – вічний вартовий”, – розповіла сестра загиблого Максима.
Це історії людей, які хотіли жити, працювати, кохати, створювати, винаходити і просто насолоджуватися кожним днем, але їх безжально вбила Росія.
Історію передано до Музею порталом «Букви»
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
