Майже місяць у блокадному Маріуполі провела Ганна Дуйко з батьками та донькою Златою. У перші дні повномасштабної війни сподівалися, що все швидко скінчиться. Коли сім'я усвідомила, що у місті залишатись небезпечно, можливості для евакуації вже не було. 21 березня вирішили піти на ризик. Перспектива померти від голоду та зневоднення або від авіабомби – лякала більше, ніж смерть у дорозі під обстрілами. Свою історію вона розповіла під час відпочинку за програмою «Рінат Ахметов – Дітям. Мирне літо дітям України».
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.