Два місяці без ліків, повноцінної їжі та під постійними бомбардуваннями – так Ганна описує пережите нею у бункері заводу «Азовсталь».
Коли дітей уже не було чим годувати, чоловіки, незважаючи на обстріли, пробиралися в розбиті склади і прямо з землі збирали макарони та крупи.
Завод бомбили по квадратах, багато притулків було зруйновано. Домовленості про евакуацію мирних жителів завжди зривалися.
Надії на порятунки згасали з кожним днем.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.