"Дивилася і усвідомлювала, що мій батько не повернувся ще додому."

Казакова Єва, 16 років, Навчально-виховний комплекс  «Ліцей із ЗШ I – III ст.»

Війна – це жах. Це руйнація, страх, сльози… Війна – смерть. На жаль, уже багато століть люди обирають такий кривавий спосіб вирішення конфліктів. Ці жахливі події не оминули і нас, у 2014 році почалася війна, яка розділила життя людей на до та після.

Усі ми дивимося новини, мабуть, перші думки про війну з’явилися в мене, коли побачила страшні події на Майдані.

Мабуть, у кожного теплилася надія, що все вирішиться і ми будемо жити в мирі. Але реальний світ – це не казка. Я пам’ятаю, як до нашого села увійшли військові, як почали вивантажувати зброю, бачила, як військові лагодили танки в декількох метрах від нашої домівки. Я пам’ятаю, як прокинулася від дрижання вікон, а через скло було видно відблиски пострілів.

Але є і ті, кому не так пощастило, як моїй родині. У мене є родичі, однокласники, які покинули все та знайшли нове місце, де можна врятувати своє життя. Коли я спілкувалася з цими людьми, в очах бачила сум і біль. Звісно, вони працюють, живуть і вдячні за це, але спогади про минуле, улюблені місця, друзів займають всі їхні думки. Два роки назад я запитала у свого дядька, який їхав з Донецька спочатку до Києва, а потім до Угорщини з маленькою дитиною та вагітною дружиною, чи сумує він за старим життям.

Важко також тим, хто залишився в Донецьку, Луганську. Дивлячись їхні інтерв’ю, можна зрозуміти, що вони не щасливі у своїй новій реальності. Вони не можуть приїхати до рідних, вони сумують за атмосферою, що панувала раніше, також продовжують жити спогадами. А що відчувають бійці на полі бою, навіть важко уявити, скільки чоловіків залишило свої родини заради нашого миру.

Усе це дуже мені болить, бо я люблю свою країну, людей, і до цих пір не можу зрозуміти, чому люди не можуть використати ту можливість, якої немає в жодної живої істоти, можливість розмовляти.

Увесь цей жах триває сім років, усі ми дуже змінилися, почали цінувати кожен момент життя, радіти простим речам. Я радію, що ми чуємо постріли рідше, що прибирають деякі блокпости, люди починають жити новим життям. Мир для мене – це щастя моїх близьких, відсутність ворожнечі між країнами, це спокій. Хоча війна принесла багато страждань, настане день, коли нам скажуть: «Кінець війні». Це буде найщасливіший день для кожного українця.