Історії, які ви нам довірили
Людмила Самулевич (22.08.1965 – 07.05.2022)
Людмила, більш відома як Каріна Март, була відомою зоозахисницею у Маріуполі, активною діячкою у соціальних мережах, рятувала та відчайдушно любила тварин. Її аватарка у Facebook — назавжди для кожного асоціація із нею. Здебільшого саме так вона стояла всі ці роки — український ангел-захисник із мечем, що карає зло.
Розповіла про Людмилу Самулевич "Буквам" її інтернет-подруга Світлана.
“Я завжди була рада бачити у своїх сотнях постів про тварин коментарі та лайки Карини. Мені було просто дуже важливо, що така людина десь є. Ставало по-особливому тепло від її слів, від її віртуальних присутності та участі.”
Світлана ділиться, що Людмилу вона звикла називати Карина Март саме через її інтернет-псевдонім.
З початку війни у місті жінку шукали друзі, щоб вивезти до Росії. Проте не вдалось, Людмила загинула у власній квартирі 7 березня.
З її 7 собак – 5 забрали волонтери, ще двоє тварин залишилися в Маріуполі – чи годують їх там, чи живі вони — невідомо. В останні дні життя жінка не вставала з ліжка, сусідка розмовляла з нею через двері.
У мережі активно ширилась одна з версій її загибелі — суїцид. Проте багато хто з близьких друзів відмовляються у це вірити. Так і Світлана запевняє, що Людмила б ніколи не кинула своїх тварин. Вона через них і залишилася. Ще однією з причин загибелі може бути зруйнована стіна у квартирі. Найреалістичніша ж версія для Світлани — діабетична кома від голоду, що наздогнав маріупольців.
Вивозили Людмилу волонтери з квартири на Металургів 62/90, що впала в кому, однак у лікарні врятувати жінку не вдалось. Де похована – друзі й знайомі не знають. Людмила проживала одна з собаками.
“Каріна Март залишилася вірною собі до останнього, своїм чотирилапим друзям й своїм переконанням. Але який же несправедливий результат! Вона була така важлива, така потрібна… Як шкода, що ми так мало спілкувалися, так мало знали один про одного. Так закрутило це все… Я все одно чекатиму її постів. Їх не буде. Але я все одно чекатиму.”
1 березня Людмила (у мережі — Каріна Март) поділилась відео Світлани, в якому були полонені росіяни та підпис: “Навіщо ви посилаєте до нас своїх дітей?…” А потім зник інтернет, у Маріуполі не стало електроенергії. Більше Світлана не змогла вийти на зв’язок з Людмилою.
“Хтось написав у коментарях, що Каріну ще бачили наприкінці березня. Я не писатиму у цій історії якийсь гарний фінал. Нічого гарного в голодній смерті немає.
Як може змінитися життя за тридцять днів. За один день. За 30 секунд. Будь ласка, встигніть. До своїх 30 секунд. Не відкладайте своє життя. Дякую, що я знала тебе, Карино Март. Таку ніжну й бойову, тендітну й сильну, щиру й люблячу. Що ми зустрілися, серед тисяч інших вогників, саме одне з одним. Цей прекрасний вогник, особливе тепло твоєї душі грітимуть мене і всіх, хто тебе знав, любив, цінував. Дякую…”
Історію передано до Музею порталом «Букви»
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
