«Я насолоджувалась життям у Маріуполі, поки не прийшли росіяни»

Юлія Володимиріна вірила, що Маріуполь стане їй домівкою на довгі роки, але росіяни зруйнували ці плани

О п’ятій ранку я прокинулась від вибухів, а у вікні побачила спалахи. Мені подзвонили на мобільний телефон близькі родичі з Києва і сказали, що почалась війна. Ця новина стала для мене справжньою несподіванкою.

У Маріуполі ми жили як переселенці, бо до 2014 року мешкали у своїй квартирі у Торецьку. Ми були змушені покинути домівку через бойові дії.

Декілька років ми насолоджувались життям у Маріуполі, у нас все налагодилось. Діти пішли до школи, займались музикою, ходили на вистави у драматичний театр, а влітку - на море. Ми жили у найкрасивішому й сучасному місті, допоки росія не вторглась в Україну. Через повномасштабну війну я з дітьми вирішила евакуюватись з Маріуполя. Ми доїхали до Львова, де нас зустріли й надали гуртожиток на десять днів. Через відсутність грошей на оренду квартири я вирішила виїхати у сусідню державу.

Гроші я витрачала на їжу і теплі речі, економила. Я вдячна моїм знайомим, які привезли нам бабусині тарілки, дві теплі ковдри, картоплю і закруток.

Згодом я з дітьми повернулась у Київ, де мені запропонували працювати державним службовцем. Зараз навчаюсь в університеті Шевченка, здобуваю другу вищу освіту.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/