"Чудом виїхали, ледве завів старенькі "Жигулі", завантажили в них трьох собак, дві кішки, маму, тітку та сестру, а сам я пішов пішки", - розповідає Павло.
Залишатися в Маріуполі було небезпечно, де ховатися, не знали. Коли їхали біля драмтеатру, родину могли розстріляти. Коло студентської їдальні стояла машина, за кермом якої сиділа мертва людина.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.