До війни я працювала в школі помічником кухаря. Добре було, коли не стріляли. Після обстрілів на місці міськвиконкому зараз руїни.
Зрозуміли, що все змінилося, коли вперше довелося сидіти в підвалі. З нами було багато людей. Нам на балкон залетіли два осколки, розбили стіну і люстру. Це була знімна квартира, її не відновили.
Не хотілося б знову ховатися в підвалі. Тоді була паніка. Я перебувала там з немовлям, і хотіла б це забути, тому що тоді стріляли дуже сильно.
У сестри двоє дітей, у мене була маленька дитина, зарплати затримували. У той час допомагала продуктова допомога.
Мрію, щоб все налагодилося і в місті було побільше дитячих майданчиків.
