Мама померла перед війною, у неї відірвався тромб. Я сподівався, що це вигадка чиясь, що вона повернеться. Довго не міг у це повірити. Моя сім'я тепер – це бабуся й дідусь. Вони хочуть дожити до того моменту, коли я закінчу школу і кудись вступлю, здобуду освіту. 

2014 року наш будинок у селі Широкине перетворився на руїни. Виїхати під час евакуації дідусь не встиг, 20 кілометрів до Маріуполя йшов пішки.

На нервовому ґрунті у мене проявилися астма й діабет. Усі наші гроші йдуть на лікування та оренду житла. Живемо в тісноті, але у згоді й турботі один за одного. Дуже хочу, щоб бабуся і дідусь жили довго й ніколи не хворіли.