Кирило Кущенко за барабанну установку сів у чотирирічному віці. А у сім років був змушений зупинити заняття через повномасштабне вторгнення. Разом із батьками він ховався у підвалі у Маріуполі, коли над містом літали авіабомби. Не було світла, газу, води й їжі. Щоб вижити, родині довелося залишити рідне місто та переїхати до Чорноморська. Свою історію вони довірили Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

«Найстрашніше було, коли над містом літав літак і скидав авіабомби. Це просто не припинялося, і ти не знаєш, куди вона впаде. Обстрілювали нас із “Градів”. Над головою свистіли кулі. Від страху хотілося провалитися крізь землю. Ніхто не спав, ніхто не їв. Ти виходиш із дому і не знаєш, чи повернешся назад, чи побачиш свій дім на місці, чи його вже не буде», – розказує Лідія Кущенко, мама Кирила. 

Виїзд із Маріуполя теж став випробуванням. Родина залишала місто з двома сумками та трьома собаками. Згодом стало відомо, що їхній будинок і вся вулиця були зруйновані російським ударом.

У Чорноморську Кирило відновив свої заняття з музики – батьки знайшли для нього нового вчителя. А згодом український барабанщик Олександр Муренко запросив Кирила на навчання до Києва. Нині Кирило продовжує займатися музикою та ділиться виступами в соцмережах, його відео набирають тисячі переглядів. У 2024 році на фестивалі Drum Island Fest у Києві він здобув два перші місця та Гран-прі. Зараз юний музикант став амбасадором фестивалю і представляє рідний Маріуполь. 

«Я захоплююся крутими музикантами, щоб повчитися в них грати. Я можу послухати музику та повторити її. В мене є хіти, я граю джаз, я граю поп, я граю все», – говорить Кирило. 

Кирило не лише розвиває свій талант. Під час виступів у Чорноморську він також збирає кошти на підтримку ЗСУ та людей, які потребують допомоги. Його велика мрія – стати відомим музикантом світового рівня. А найближча ціль – потрапити восени на масштабне барабанне шоу в Ліверпулі.

«Війна нас не зломила. Життя триває, і потрібно прагнути до чогось хорошого. Найголовніше, щоб у дитини було не просто бажання досягти певної мети, а прагнення до того, чого вона насправді хоче. Щоб це не було нав’язано ні нами, ні родичами, ні суспільством, а було саме її власним бажанням і мрією. Діти – це наше майбутнє. Ми, старше покоління, уже чогось досягли в житті, тому наше завдання – допомогти дітям стати на ноги», – пояснює Лідія Кущенко. 

Дивіться історію Лідії та Кирила Кущенко тут

Колекція Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова налічує вже понад 145 тисяч історій про війну. Це найбільше у світі зібрання свідчень мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.