Від початку повномасштабного вторгнення в Україні виникла потужна хвиля досліджень, спрямованих на документування та архівування подій війни. Цей рух зумовлений не лише потребою зафіксувати злочини російської агресії, а й прагненням домогтися справедливості у повоєнний період. Про важливість створення надійного державного механізму збереження воєнної пам’яті дискутували учасники публічного інтерв’ю для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
Зустріч з Анатолієм Хромовим, Головою Державної архівної служби України, та Тетяною Шевченко, першою заступницею Голови Державної архівної служби України, пройшла у Музеї історії міста Києва. Модерувала інтерв’ю Наталя Ємченко, директорка з комунікацій SCM, членкиня наглядової ради Фонду Ріната Ахметова.
Видання «Історична правда» опублікувало скорочену версію розмови. Прочитати її можна тут. 
Подивитися повну версію бесіди можна тут. 
За словами фахівців, архіви — це пам’ять народу. І подібно до людської пам’яті, вона буває частковою, адже запам’ятати все — неможливо. Тому в архіві війни, створення якого зараз активно обговорюється у суспільстві, мають зберігатися насамперед документи, що стосуються перехідного правосуддя та свідчень, які можуть використовуватися в судах. 
«Ми, як державний орган, не можемо покладатися лише на ініціативи громадського сектору. Це дуже часто проєктний підхід, а тому невідомо, що буде з цими документами, коли проєкти закриються», — наголошує Анатолій Хромов, Голова Державної архівної служби України.
Саме тому Державна архівна служба пропонує різні формати співпраці з інституціями, що документують історію війни. Один із ключових механізмів — прийняття матеріалів на державне зберігання, що гарантує їм офіційний статус, правовий захист і довгострокове збереження. Утворення єдиного архіву війни потребує злагодженої синергії між державними структурами, громадськими ініціативами та приватними організаціями — саме так можна забезпечити надійне збереження пам’яті й доступ до правди для майбутніх поколінь.
«Архіви — це не просто титул і назва. За архівами — велике законодавство, що унормовує порядок і терміни зберігання, цінність документів і експертизу, яка її визначає. Ми можемо допомогти пройти експертизу, яка дозволить цим документам отримати статус, необхідний для подальшого тривалого зберігання», — говорить Тетяна Шевченко, перша заступниця Голови Державної архівної служби України.
Публічні інтерв’ю відбуваються в рамках циклу подій, спрямованих на збереження пам’яті про війну. Наразі у просторі Музею «Голоси Мирних», розташованому у Музеї історії міста Києва, триває документаційний проєкт «Щоденники мирних: голоси тих, хто вижив, і тих, хто ні».
Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова також докладає зусиль до збереження національної пам’яті і зберігає вже понад 138 тисяч історій про війну. Це найбільша у світі колекція історій мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.
Розкажіть свою — на порталі Музею або на безкоштовній гарячій лінії 0800509001.