Усвідомленість як світогляд

Фонд Ріната Ахметова розповідає про долі людей Донбасу всьому світу. Для цього був створений Музей «Голоси Мирних», який вже зібрав понад двох тисяч історій жителів Донецької й Луганської областей та переселенців, а до 2025 року Фонд планує задокументувати 100 тисяч свідчень. Це — джерело правдивих історій Мирних, розказаних від першої особи, власними голосами тих, хто пройшов через жахи збройного конфлікту.

У збиранні історій для Музею беруть участь психологи, які допомагають людям впоратися з травмою війни. З 2014 року психологічну підтримку Фонду отримали понад 60 000 жителів сходу країни різного віку. Олена Лук'янчук — одна з психологів Фонду, яка підготувала низку матеріалів про психологічну допомогу. Представляємо вам її професійну точку зору.

Сьогодні багато інформації про стрес і як з ним боротися. Саме поняття боротися зі стресом створює ще більше стресу, тому як в боротьбі немає спокою. Але нас це не зупиняє, ми щодня змушуємо себе сідати в позу лотоса, щоб побороти стрес. Так пишуть журнали, так кажуть коучі й гуру. Треба медитувати, треба відкинути всі погані думки, треба працювати над собою, а ще краще – займатися спортом.

 Треба. Треба. Треба. Ніхто не пише чесно, що все це теж вимагає ресурсу.

Ти приходиш з роботи, сідаєш за стіл і розумієш, що попереду в тебе діти, заняття, вечеря, пральна машина і та дам... Поза лотоса, щоб заспокоїтися. Після всього цього треба заспокоїтися, не нервувати, а побороти стрес. У цей самий момент стрес ще ближче підбирається до мозку й ти починаєш розуміти, що лотос — це те, чого тобі не вистачає для повного стресу.

Насправді треба розуміти, що на спорт, на медитацію, на роботу в людини має бути часовий і психологічний ресурс. Іншими словами, час і енергія.

А стрес не перемагається за один день. Стрес – це повноправний союзник нашого життя, тією чи іншою мірою, він завжди поруч. Нам треба вибирати, миритися, вирішувати, стримуватися, встигати, розуміти, співчувати, стримувати, переїжджати, витрачати, заробляти і т.д., абсолютно нескінченне число активностей, які потребують психічної енергії.

Виявляється, максимально нестресове життя може бути просто стилем і не чим іншим. Тобто антистрес — регулярна непомітна робота, зіткана з ритуалів, звичок, і зміна стилю життя. наприклад:

- Сон. Всі ми знаємо, що спати треба мінімум 7-8 годин, а засинати в один і той же час, тому що біологічно в один і той же час у нас виробляється гормон сну – мелатоніну. А в експерименті, де миші довго не спали, вони всі померли. Доведено життям і мишами. Як робите ви? Чи складно лягати в один і той же час? Ні. Треба просто витримати 2 тижні. Людина – істота звичок. Звичка виробляється 2 тижні. Потім очі закриватимуться самі.

- Усвідомленість. Сидіти в позі лотоса кожен день необов'язково. Але раз на годину задавати собі питання «де я і як себе почуваю?» – можна і потрібно. Що це вам дасть? Перш за все, звичку звертати увагу на себе і з часом вже на автоматі помічати, коли вам дискомфортно, а відповідно – з'явиться можливість щось із цим дискомфортом робити. Тому як в звичайному житті з її бігом ми часто не помічаємо, коли втомилися, голодні, розсерджені й засмутилися, а потім вибухаємо, коли вже накопичилося. Важливо розуміти вчасно, коли тобі некомфортно й мати можливість прийняти рішення, що з цим можна зробити.

- Їжа. Їжа біологічно обумовлена потреба. Їсти треба, коли ви голодні, регулярно й трохи. Є багато досліджень про те, як корисна їжа живить мозок, а некорисна (фастфуд, швидкі вуглеводи, жирна), навпаки, його гальмує та впливає на пам'ять. Чи складно це? Ні, якщо знову-таки використовувати усвідомленість і витримати 2 тижні.

- Фізичне навантаження. Навіть наймінімальніша зарядка вранці або швидка ходьба розганяє кров, змушує серце прискорено битися, зміцнює судини, стимулює кровообіг мозку й вироблення нашою системою дофаміну. А він, як відомо, гормон щастя й природний антистрес.

- Альтруїзм. Є багато досліджень, які стверджують, що, допомагаючи іншим, ми частково допомагаємо собі, що додає нашому житті сенсу, а нам — відчуття значущості й щастя.

- Обійми. Людина — істота соціальна. Людям потрібні люди. Спілкування з близькими людьми підтримує наше самовідчуття включеності в світ. А ще обійми допомагають нам отримувати окситоцин, а це — природний антистрес і гормон любові.

- Захоплення. Кожному потрібен свій світ і своя радість. Ми всі – діти всередині. Зростаємо ми, виростають іграшки, але зміст той самий. Нам потрібні свої світи, в яких нам цікаво. Це також додає нам сенсу й радості.

- Радикальне прийняття. Це — наймагічніша таблетка для повного щастя. «Мені ніяк, я пізнав дзен ...» – звичайно, радикальний прояв прийняття, але все ж життя таке, яким воно є, треба намагатися приймати дощ так само, як і сонце, а біль так само, як і радість.

Чи складно поєднувати всі ці фрагменти в своєму житті? Ні. Чи буде такий стиль життя додатковим стресом? Швидше за все, теж ні. Спробуйте.

Якщо вашого життя торкнувся збройний конфлікт, ви також можете звернутися за допомогою до психологів Фонду за телефоном гарячої лінії: 0800509001.

Про вашу історії теж мають дізнатися! Розкажіть її світу! Перейдіть за посиланням https://civilvoicesmuseum.org/my-story і заповніть невелику анкету, щоб зробити свій внесок у збереження пам'яті.